ЯК ЕКСТРЕНА КОНТРАЦЕПЦІЯ 

Наталя прийшла з запитом «хочу дитину». Було пророблено вже багато роботи, а одного разу я запропонувала прицільно дослідити, чи були в неї аборти, хірургічні втручання, біохімічні вагітності, т.п., як вона себе почувала і відносилась до себе після них:

Н: - Окрім хірургічних втручань нічого не було, я і не надто ретельно запобігала небажаній вагітності навіть, коли не була одруженою Я: - Які очікування були, коли «не ретельно» і чи пила ти в цих випадках екстрену контрацепцію?

Н: - О, я навіть не памʼятаю! Здається, був випадок коли я збиралась її випити всього одного разу, а як все завершилось хм…. випила я її чи ні не можу пригадати.

Наступна зустріч почалася зі слів: 

Н: - Я пила! Я зовсім забула про це!

Свідомість Наталі заблокувала навіть саму згадку про випиту пігулку. Що саме для Наталі там було травмуючим?

Історія: Наталя з Артемом були разом вже 2 роки, їм було по 20. Розірваний презерватив побачили після статевого акту і юнак запропонував сходив вночі купити в аптеці екстрену контрацепцію про яку чув від друга. А потім був поруч, щоб Наталя одразу випила її.

Він був наляканий, Наталя на диво спокійна. Про пігулки нічого до цього вона не знала і щось вичитувала про них в мережі поки його чекала. Начиталась міфів про можливий гормональні збій.

Якраз в ранці того ж дня вона стала хрещеною мамою дівчинки свого брата.

Проживала Наталя подальші роки несвідому ретравматизацію. Їй було 28, вона вийшла заміж і вони були безплідні вже декілька років після того як перевірилися на все що тільки можна. 

Наталія вважала себе «недостатньою» для материнства, а від чого це відчуття у неї вона не знала і ми шукали. Тоді іі психіка закарбувала собі, що розірваний презерватив був як знак з неба бо стався саме в день хрещення.

А пігулками вона немов абортувала дитя не даючи йому ніякого шансу на зачаття та народження. З хлопцем Наталя одразу розійшлась, зрозумівши, що не хоче бути з тим кому діти не цікаві найближчі роки. В неї включився несвідомий материнський інстинкт. Всі наступні роки вона шукала собі чоловіка якому зможе народити.

Похресниця стала їй замісною дитиною тільки на 10 місяців старшою, ніж та яка б народилася, не випий вона ту пігулку. Вона проводила з похресницею вихідних, брала її з собою у відпустки і зустрічала у колі сімʼї з нею усі свята всі ці роки!

Свій шлях безпліддя - це був вічний пошук, але цей випадок - вишня на торті. Побачивши цю ситуацію свідомо, Наталя змогла відпустити своє минуле, подивитись на все по іншому і розслабилася, бо відчуття що вона «недостатня» для материнства - відпустило! Свій материнській інстинкт Наталя повернула у свою сім'єю, а не братову. Стала цілісною, наповненою і впевнена в собі, житті. 

Н: - Я буду чудовою мамою для свого малюка який неодмінно до мене прийде неважливо яким шляхом, навіть не рідний. Я  буду йти йому назустріч стільки скільки треба. Я  знаю, чого хочу - бо маю досвід на похресниці починаючи з пелюшок до 1класу. Я перестала на ній відігравати свій замісний сценарій материнства. Здається я через 2 місяці самостійно завагітніла після ЕКЗ у відпустці. 

Сказала Наталя, коли ми розмовляли, яку частину її історії можна розповісти.

Дисклеймер: цей пост має інформаційний характер і не є діагнозом чи єдиним можливим варіантом вирішення проблеми безпліддя. Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна допомога зі схожою проблемою, потрібно звернутися до психотерапевта чи психіатра.

Парентифікація — це феномен, коли дитина бере на себе роль дорослого в сім’ї, виконуючи емоційні чи практичні обов’язки батьків. Це може викликати страх батьківства, емоційні блоки, хронічний стрес і гормональні порушення, що впливають на репродуктивну функцію(може бути як до батьків так і до партнера).

Гештальт-терапія допомагає:

1. Усвідомити та опрацювати дитячі переживання, пов’язані з парентифікацією.

2. Відновити контакт із власними потребами, звільнившись від “обов’язку догоджати”.

3. Розвинути навички емоційної регуляції та побудови здорових стосунків.

4. Зняти несвідомі блоки, які заважають завагітніти, та навчитися приймати роль батьків без страху.

Це створює умови для емоційного й тілесного балансу, важливого для подолання психологічного безпліддя.

Парентифікація буває двох типів:

1. Емоційна — коли дитина стає “емоційним опікуном” для одного з батьків, підтримуючи його морально.

2. Інструментальна — коли дитина виконує функціональні завдання (догляд за молодшими дітьми, фінансова допомога, організація побуту).

Вплив парентифікації на психологічне безпліддя

Парентифікація може впливати на психологічне безпліддя через низку механізмів:

1. Порушення емоційної регуляції

Людина, яка в дитинстві була змушена придушувати свої потреби, аби догоджати батькам, може відчувати труднощі у формуванні здорових емоційних стосунків із партнером або майбутньою дитиною. Це викликає підсвідомий страх бути недостатньо хорошим батьком чи матір’ю.

2. Формування несвідомих переконань

Парентифікація може призвести до розвитку переконання, що “бути батьком — це тягар”. Через це людина підсвідомо може блокувати можливість завагітніти.

3. Хронічний стрес

Роль “маленького дорослого” створює тривалий стрес у дитинстві, що може впливати на роботу гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової осі (відповідальної за репродуктивні функції). Хронічний стрес також порушує гормональний баланс, ускладнюючи можливість зачаття.

4. Складність у стосунках із партнером

Парентифіковані люди часто ставлять потреби інших вище за свої або, навпаки, прагнуть надмірного контролю. Це може ускладнювати побудову довірливих стосунків, що впливає на бажання чи готовність до батьківства.

Як працювати з цією проблемою?

• Усвідомити дитячі травми й змінити деструктивні переконання.

• Робота з тілесними практиками від стресу.

• Встановлення здорових меж у стосунках із рідними та партнером.

• Вивчення справжніх бажань щодо батьківства й зняття тиску з себе.

Психологічна робота допомагає знизити вплив травматичного досвіду й створити сприятливі умови для зачаття особливо коли це груповий процес і є можливість бути співучасником як цей процес проходять інші учасники і отримати новий досвід на практиці.

Передісторія:

Олексій та Марина — подружня пара, яка протягом тривалого часу намагається завести дитину. Медичне обстеження виявило у Олексія проблеми зі сперматогенезом, що ускладнює зачаття. Окрім цього, у їхніх стосунках виникла ще одна проблема: молодша сестра Олексія, Анна, яка на 12 років молодша за нього, відіграє в його житті надмірно значущу роль.

Ситуація:

Олексію сестра Анна щоденно телефонує, ділячись з ним усіма своїми емоціями та проблемами. Вона очікує, що її бажання, наприклад, відвідування могили матері, будуть пріоритетними для Олексія, навіть якщо це суперечить планам його родини. Усі сімейні свята подружжя проводить з Анною, щоб вона не почувалася самотньою, оскільки у неї немає власного особистого життя та друзів. З дитинства Анна була близькою подругою матері, незважаючи на значну різницю у віці 45років, і після її смерті не змогла адаптуватися до самостійного життя, продовжуючи сприймати Олексія як батьківську фігуру.

Аналіз:

У цій ситуації спостерігається явище параентифікації, коли Олексій, будучи старшим братом, взяв на себе роль фігури «тата» для Анни від народження, а потім і після смерті мами ще материнську фігуру. Це призвело до порушення меж міжособистісних стосунків, де Анна залежить від Олексія емоційно, а він відчуває обов’язок піклуватися про неї, навіть на шкоду власним сімейним стосункам.

Вплив на подружні стосунки та безпліддя:

Марина відчуває, що у її чоловіка є “друга дружина” в особі Анни, що викликає у неї почуття ревнощів та незадоволеності. Це створює напруженість у подружніх стосунках, знижує рівень емоційної близькості та довіри між партнерами. Хронічний стрес та емоційне напруження негативно впливає на репродуктивне здоров’я її чоловіка, погіршуючи ситуацію з безпліддям.

Рекомендації:

• Пропрацювати сімейну ситуацію, це допоможе Олексію усвідомити межі між турботою про сестру та власною сім’єю, а також навчитися встановлювати здорові кордони перед сестрою.

• Підтримка для Анни: сприяти Анні у побудові власного життя, заохочуючи її до соціалізації, пошуку друзів та особистих інтересів.

• Зміцнення подружніх стосунків: Виділення часу для спільного проведення часу без участі Анни, обговорення почуттів та очікувань один від одного.

• Стрес-менеджмент: Впровадження практик релаксації та зниження стресу для обох партнерів, що може позитивно вплинути на репродуктивне здоров’я.

Вирішення проблеми парентифікації та встановлення здорових меж у стосунках сприятиме покращенню емоційного клімату в сім’ї  та безумовно вплине на подолання психологічного чоловічого безпліддя - так звільнеться ресурс на побудову та розширення власної сімʼї, бо поки психікою сестра сприймається як дитина і весь ресурс Олексія йде на неї.

Дисклеймер: цей допис має інформаційний характер і не є діагнозом чи єдиним можливим варіантом вирішення проблеми безпліддя. Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна допомога зі схожою проблемою, обов'язково зверніться до психотерапевта, психолога чи психіатра. Кейс написаний з дозволу клієнта для ознайомлення.